Субота, 16.12.2017, 08:13Вітаю Вас Гість
Реєстрація | Вхід
RSS
Методичний кабінет управління освіти, молоді та спорту
Меню сайту
Категорії розділу
Олімпіади, МАН [108]
Методичні заходи [167]
Акції [14]
Спорт [61]
Інформатика [36]
Математика [8]
Фізика [3]
Філологам [2]
Історія [6]
Мистецтво [9]
Іноземні мови [21]
Хімія [3]
Біологія [9]
Географія [2]
Економіка [0]
Позаурочні заходи [17]
Євроінтеграція [4]
Офіційно [255]
Дошкілля [27]
ЗНО [26]
ДПА [31]
Початкова школа [14]
Оздоровлення [9]
Підручники [3]
ППЗ [5]
Навчання вчителів [15]
Конкурси [83]
Психологія і соціальна робота [28]
Свята [24]
Кадри. Сторінка правових знань. [6]
Підсумкові контрольні [4]
Трудове навчання [4]
Виховна робота [25]
Образотворче мистецтво [1]
Вшанування пам’яті Івана Франка [1]
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Квітень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів
Наше опитування
Чому я не розміщую власні розробки на сайті?
Всього відповідей: 400
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту
Головна » 2010 » Квітень » 6 » Сторінки пам’яті
14:06
Сторінки пам’яті
Пам'ять…Вона нетлінна. Із забуття її сьогодні піднімає третє покоління нащадків ветеранів війни. Повертають, щоб світлий подвиг героїв Великої Вітчизняної, оповитий нечуваним героїзмом і мужністю, був завжди прикладом служіння Вітчизні. На такому прикладі виростає сьогодні покоління  ленковецьких учнів, де при школі діє меморіальний музей Героя Радянського Союзу І.М.Поліщука, роботу  якого очолює  директор школи  Безкоровайна Г.Г.
Музей  багатий на цікаві і цінні експонати, яких зібрано понад триста. На належному рівні організована пошукова робота. Юні слідопити проходять тими дорогами, якими   йшли воїни  35-ої гвардійської стрілецької  дивізії. Учні зібрали фотографії  Івана Михайловича та багатьох інших ветеранів дивізії,  вирізки з газет,  списки повних кавалерів Ордена Слави та Героїв Радянського  Союзу  35-ої дивізії, копії фронтових листів, військову форму офіцера дивізії, орденську книжку Поліщука І.М. до ордена  «Червона Зірка». Крок за кроком вимальовувалися важкі, з болями і втратами, кілометри війни, які привели пошуковців у 1943 рік.

Повну версію статті можливо викачати з сервера
Категорія: Акції | Переглядів: 834 | Додав: Admin_RajVO | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  
Розповідь учасника бойових дій , жителя села Михайлючка Якемчука В.М.
Михайлюцька ЗОШ І-ІІІ ступенів
Записав вчитель історії Захарець В.П.

Ветеран Великої Вітчизняної війни , учасник бойових дій , інвалід 1-ї групи Василь Мелентійович Якимчук - 1923 року народження . Уродженець с. Закриниччя Новоград- Волинського району . В рідному селі закінчив 7 – річну школу , після чого навчався в одному з київських технікумів. Мріяв стати капітаном далекого плавання, але війна перекреслила всі плани.
В перші дні війни всю молодь мобілізували на збір врожаю на сході України. Коли Донецьк окупували італійські війська, що воювали на боці Німеччини, півтора місяці добирався назад, у рідне село Закриниччя Новоград-Волинського району. Йшов по , вже окупованій фашистами , українській землі . У рідному селі теж господарювали німці. Вирішив для себе одразу : буду боротись . Вдалося налагодити контакти з партизанами . Загін Шитова діяв в навколишніх лісах , підтримував з ними зв’язок . Вдавалося врятувати від розстрілу односельчан.
1944 рідне село було звільнене. Зразу ж записався добровольцем . З молодого поповнення сформували полк . Лише три доби дали на освоєння міномету. Зразу ж був призначений першим номером мінометної обслуги . Ми стали піч о пліч з досвідченими, обстріляними воїнами . До прибуття на передову Шепетівки не знав, тому з містом корчагінської слави познайомився вже в бою . 10 лютого на світанку , після арпідготовки , з трьох напрямків почався наступ . Бій тривав більше доби , особливо важко було на вулицях районного центру . Ворог тримався за кожен будинок . Та все ж наші війська , вже опівдні 11 лютого, звільнили славне місто Миколи Островського .
А далі моя фронтова дорога пролягла через всю Україну , Польщу . При форсуванні Вісли отримав поранення . Був на лікування , а після госпіталю пройшов навчання радиста. До Німеччини дійшов в окремому батальйоні зв’язку . З боями форсував річки Одер , Несе, а на завершення й Ельбу . Незабутньою була зустріч з військами союзників .

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]